„Під час потрясінь, руйнується соціальна тканина соціуму і соціальні та гуманітарні науки допомагають відрефлексувати нову реальність“ Наталія Зайцева-Чіпак

Наталія Зайцева-Чіпак – соціологиня, доцентка кафедри соціології Українського католицького університету. До цього була доценткою кафедри соціології Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2002 році закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка, а в 2007 році – аспірантуру Класичного приватного університету. З 2007 року працює керівником та головним аналітиком в Українському центрі вивчення громадської думки “Соціоінформ”. Брала участь або керувала більш ніж 20 соціологічними дослідженнями українського суспільства. Її наукові інтереси зосереджені на проблемах сучасного українського суспільства та окремих соціальних груп, таких як молодь або внутрішньо переміщені особи (ВПО). Наталія Зайцева-Чіпак є учасницею дослідницької групи Prisma Ukraïna “Війна, міграція, пам’ять” з 2022 року.

1. Як би ви пояснили ваше дослідження людині, котра не є експертом у вашій темі?

Війна спричинила масове переселення українців, як у межах держави, так і поза її межі. Окрім особистих трагедій та історій українців ми, також, можемо говорити про вплив цих явищ на рівні суспільства. Українська держава з-поміж іншого зіштовхнулась із втратою людського ресурсу, що поглибить демографічну кризу в країні у майбутньому. Натомість, країни ЄС постали перед проблемою соціального забезпечення та  адаптації мільйонів українців сьогодні та ймовірно у майбутньому.

Мета цього дослідження – зрозуміти, як розвиватиметься ситуація довколо еміграції у майбутньому. Чи зростатиме потік біженців до ЄС, чи навпаки – відбуватиметься поступове повернення українців додому. Виявити чинники, які формують ці наміри. А також, з’ясувати визначити стратегії адаптації переселенців до нового місця проживання (в Україні чи Європі), щоб мати змогу розробити політики по роботі з ВПО та біженцями з обопільною користю для них та приймаючої сторони.

Ще один важливий аспект дослідження – постійна змінність позицій у яких опиняються українці, що тікають від війни. В офіційних звітах ми зустрічаємо усталені групи (ВПО,  біженці, зі статусом тимчасового захисту), але наші попередні дослідження показують, що в реальному житті ці категорії часто бувають змішаними категорії. Одна й та сама особа може пересуватися всередині країни (будучи зареєстрованою як ВПО чи ні). Він/вона може жити частину часу як ВПО, а частину часу як переміщена особа за кордоном. В одній сім’ї окремі її члени  можуть мати дуже різні статуси (біженець/ВПО/просто громадянин), хотіти або не хотіти їх офіційно фіксувати. Кількісні дослідження, які використовуються більшістю міжнародних моніторингових організацій не дають розуміння транснаціональних родин, мінливості ролей і багатовекторних стратегій переміщення та виживання. Крім того, рідко обговорюється та досліджується, як у таких мінливих ситуаціях переміщені особи розповідають про своє почуття приналежності та які фактори чи маркери впливають на його конфігурацію. Як всі ці фактори можуть вплинути на рішення залишитися або повернутися. Це дослідження спирається на якісну методологію, що дозволить поглиблено вивчати їхні стратегії міграції, самоопису та адаптації відчуваючи усі нюанси.

2. Що вас зацікавило на початку вашої наукової діяльності? Чи можете пригадати події, зустрічі або виклики, котрі вплинули на вас найбільше?

Початок моєї наукової діяльності був зумовлений жвавим інтересом до парадоксів соціальної реальності. Українське суспільство в цьому сенсі дуже цікаве, бо, коли я читала як його сприймають ззовні, то часто це була дуже спрощена бінарна картинка (Схід проти Заходу, українське проти радянського, проєвропейське або проросійське). Постійно було відчуття, що вся його складність, різноманітність, подекуди амбівалентність проходить повз увагу. Для прикладу, мені було цікаво зрозуміти, яким чином можливим було те, що релігійні українці могли одночасно визнавати важливість заповіді «не убий» та  підтримувати збереження смертної кари в країні. Або як одна й та сама подія (наприклад, події Революції Гідності) могла запам’ятатись українцям як два антагоністичні наративи.  Ці питання приводили мене до дослідження механізмів формування мотивації, пам’яті, соціальної поведінки. Крім того, було відчуття, що суспільство активно змінюється, багато речей переосмислюються, обговорюються і набувають нових значень. Було цікаво стежити за цими змінамиі відкривати для себе постійно нові його сторони.

З часом, не менш важливою для мене стала практична площина досліджень. В ідеалі коли, дослідження не лише пояснює соціальну дійсність, але й допомагає формувати рекомендації щодо її формування (лягає в основу стратегій та політик громадських організацій, політиків, організацій).

3. Як повномасштабне вторгнення Росії в Україну вплинуло на ваші дослідницькі питання та наукові підходи, і чи вплинуло воно взагалі?

Вплинуло насамперед, через зміну фокусу дослідницького інтересу на сферу міграційних намірів та адаптацію переселенців. Зважаючи на масштабність процесів і вагомість соціальних наслідків мені важливо розуміти як ці зміни відобразяться на Українській державі і приймаючих країнах. З практичного боку виникли питання про те, як можна пом’якшити адаптацію  переміщених осіб, як можна мотивувати повернути їх в Україну після завершення війни.  

4. Якою, на вашу думку, є роль гуманітарних і соціальних наук у часи, коли суспільство проходить через потрясіння, роздробленість та виклики авторитаризму?

Ролу гуманітарних і соціальних наук в часи потрясінь і змін набуває критично важливого значення. Річ у тім, що як людина, значну міру свого буденного життя діє за звичкою «на автоматі»; так і суспільства у стані спокою має тисячі оптимальних стратегій буття, які не вимагають зайвих рефлексій, адже відточені досвідом і часом.

Під час потрясінь, руйнується соціальна тканина соціуму. Старі алгоритми втрачають актуальність. З’являються нові проблеми та виклики, загострюються суперечності. Формуються нові структури соціальних відносин. Соціальні та гуманітарні науки допомагають відрефлексувати нову реальність: комплексно осягнути її, зрозуміти, виявити тренди згідно яких розвиватиметься ситуація, запропонувати тактичні і стратегічні інструменти її корекції.

Сьогодні ми спостерігаємо усі три перелічених у питанні проблеми: потрясіння (війна, продовольчі та енергетичні шоки, загроза рецесії), розробленість (зростання популярності правих сил у Європі, Брекзит) та виклики авторитаризму (зростання потуги режимів в Китаї, Ірані, Росії та інших).  Ці процеси цілком можуть призвести до глобальної третьої світової війни. Сьогодні, роль соціальних і гуманітарних наук полягає у тому, щоб вирахувати і знешкодити тригери цього процесу.

Саме в компетенції цих наук лежить протидія: пропаганді, нетерпимості (у тому числі нацизму, який намагається виступати під гаслами антинацизму), імперському мисленню. Саме вони мають сприяти поширенню цінностей сталого розвитку: помірного споживання, толерантності, збереження екології та ін.

Ці науки важливі й у нівелюванні наслідків тих негативних процесів, які відбуваються у країні та світі. Для прикладу, сьогодні в моїй країні (Україні) як ніколи актуальна робота психологів (мільйони людей потребують психологічної підтримки через жахи війни, втрати здоров’я, дому та рідних); соціологів – які виявляють найбільш гострі проблеми та забезпечують оперативною інформаціє органи влади та громадських/ благодійних організацій.      

5. Як, на вашу думку, війна впливає на пам’ять чи ідентичність? Як це пов’язано з вашим дослідженням?

Я вважаю, що війна спонукає думаючих людей розпочати зворотню у часі рефлексію, до пошуку причин, які призвели до жахів і трагедії. Основні суб’єкти війни – держави, тому люди починають глибше цікавитись історією, політикою своєї держави. В Україні, справжня історія замовчувалась десятиліттями. Більш як половина українців (усі старші за 45 років) навчалась за підручниками написаними у СРСР, навчалась історії яку написав для неї загарбник. Українська молодь хоч і вивчала історію за українськими підручниками стикалась з проросійською версією історії у себе вдома та у російській пропаганді. Зрозуміти де правда пересічній людині було непросто. 

Війна примусила – мільйони українців стрімко переглянути свою ідентичність. Реальність примусила їх зрозуміти, селективність та ідеологічну спрямованість пропонованих версій історії, підштовхнула до роздумів про нову несфальсифіковану, де вони по-новому бачать себе і своє місце. Зокрема і в європейському контексті. Частково цей процес почався у 2014-му році, і значно прискорився у 2022-му. Українці – масово відмовляються від вживання російської мови у побуті, та російської ідентичності. У країні зріс інтерес до історичної літератури.  

Моє дослідження, також торкається проблем пам’яті та ідентичності. Зокрема, ми досліджуватимемо чи змінилось сприйняття України та її історії, особами які постраждали від війни; а також вплив міграції та війни на ідентичність українців. 

---

Citation: „Під час потрясінь, руйнується соціальна тканина соціуму і соціальні та гуманітарні науки допомагають відрефлексувати нову реальність“ Наталія Зайцева-Чіпак, in: TRAFO – Blog for Transregional Research, 19.12.2023, https://trafo.hypotheses.org/49724

---

---